БІЛОЗІР, ЗОРА,
Білозір, зора, м.
1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у.
2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. ІІІ. 242.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 66.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БІЛОЗІРЕЦЬ, РЦЯ, →← БІЛОГУЗКА, КИ,